СТРАТЕГІЧНА РОЛЬ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ У ЗМІЦНЕННІ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ

Анотація

Сучасні умови господарювання характеризуються високою турбулентністю зовнішнього середовища, швидким розвитком цифрових технологій та зростаючою роллю інновацій як головного чинника конкурентоспроможності підприємств. У таких умовах суттєво змінюються акценти в управлінні ресурсами: на перший план виходять нематеріальні активи, зокрема інтелектуальний капітал, який розглядається не лише як джерело вартості, а й як стратегічний фактор забезпечення довгострокового розвитку. Метою статті є комплексне дослідження стратегічного значення структурних елементів інтелектуального капіталу для інноваційного розвитку підприємств. У роботі проаналізовано сучасні теоретико-методологічні підходи до трактування сутності та структури інтелектуального капіталу. Обґрунтовано доцільність виділення трьох основних його компонентів — людського, структурного та реляційного капіталу, кожен із яких виконує унікальну функцію в процесах створення, накопичення й трансформації знань. На основі узагальнення наукових праць вітчизняних і зарубіжних дослідників, а також вивчення практичного досвіду підприємств різних галузей, з’ясовано, що саме збалансованість і взаємодія між структурними елементами інтелектуального капіталу є визначальною умовою інноваційної активності підприємств. Окрему увагу приділено аналізу чинників, що впливають на ефективність використання інтелектуального капіталу, серед яких виділено організаційну культуру, рівень внутрішніх комунікацій, готовність до змін, технологічну інфраструктуру та підтримку з боку керівництва. Запропоновано концептуальну модель стратегічного управління інтелектуальним капіталом у контексті інноваційного розвитку, що може бути основою для формування управлінських рішень і розробки відповідних стратегій. Зроблено висновок, що цілеспрямоване управління структурними елементами інтелектуального капіталу сприяє не лише підвищенню інноваційної спроможності підприємства, а й формуванню його стійких конкурентних переваг у довгостроковій перспективі. Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості їх застосування у стратегічному плануванні, розробці політик управління знаннями та формуванні кадрової і комунікаційної політики підприємства.