Bulletin of Sumy National Agrarian University

ОСОБЛИВОСТІ ТА СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ПОВЕДІНКИ СПОЖИ-ВАЧІВ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ У СИСТЕМІ МАРКЕТИНГУ СОЦІА-ЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

2026-09-03T16:59:49+03:00

У статті досліджено особливості поведінки споживачів соціальних послуг у системі маркетингу соціального забезпечення в умовах трансфор-мації соціальної політики та посилення людиноцентричного підходу. Обґру-нтовано актуальність використання маркетингового інструментарію для виявлення потреб населення, визначення особливостей поведінки отримувачів соціальних послуг, підвищення їх доступності, якості та відповідності реа-льним потребам різних соціальних груп. Розкрито сутність поведінки спо-живача соціальних послуг як сукупності мотивів, установок, очікувань, дій та рішень, пов’язаних з усвідомленням потреби, пошуком інформації, вибо-ром соціальної послуги та її надавача, отриманням послуги й оцінюванням результату. Визначено специфічні характеристики поведінки споживачів соціальних послуг, зумовлені складними життєвими обставинами, соціаль-ною вразливістю, інформаційною асиметрією, необхідністю довіри до нада-вача та залежністю від якості комунікацій. Систематизовано основні чин-ники, що впливають на поведінку споживачів соціальних послуг. Визначено роль маркетингового підходу у сегментації споживачів, формуванні цільових груп, персоналізації комунікацій, удосконаленні каналів інформування та роз-витку клієнтоорієнтованого соціального сервісу. Розроблено авторську кон-цептуальну модель поведінки споживача соціальних послуг у системі марке-тингу соціального забезпечення, яка охоплює сім взаємопов’язаних етапів: виникнення соціальної потреби; усвідомлення потреби; пошук та отримання інформації; оцінювання альтернатив і вибір послуги; взаємодію з надавачем та отримання послуги; оцінювання результату і задоволеності; формування подальшої поведінки та зворотного зв’язку. Запропонована модель відобра-жає циклічний характер взаємодії споживача із системою соціального за-безпечення та передбачає використання результатів зворотного зв’язку для коригування маркетингових рішень і вдосконалення соціальних послуг. Перс-пективи подальших досліджень пов’язано з емпіричним вивченням поведінки окремих категорій споживачів та статистичною перевіркою запропонова-ної моделі.

МЕТОДИЧНЕ АНАЛІТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИРОБНИЧИХ ОРГАНІЗАЦІЙ У ПРОЦЕСІ РОЗРОБЛЕННЯ СТРАТЕГІЧНИХ НАПРЯМІВ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

2026-09-03T16:59:48+03:00

Мета дослідження полягає в обґрунтуванні методичних засад аналітичного забезпечення виробничих організацій та розробленні комплексного інструментарію, що формує інформаційну базу для розроблення стратегічних напрямів сталого розвитку в умовах ресурсних обмежень, прискорених технологічних змін і трансформації економічного середовища. Методологічна основа роботи Методологічна основа роботи охоплює застосування методів стратегічного аналізу, економетричного моделювання, структурно-функціонального підходу, а також інструментів цифрової аналітики, що забезпечують систематизацію показників екологічної, соціальної та економічної результативності виробничих організацій і виявлення взаємозв’язків між ними в контексті формування стратегічних напрямів сталого розвитку. Основні результати Основні результати дослідження полягають у визначенні ключових параметрів методичного аналітичного забезпечення, які формують інформаційну основу розроблення стратегічних напрямів сталого розвитку виробничих організацій, розкритті механізмів їх інтеграції в систему управління та формуванні підходів до оцінювання довгострокових ризиків і стратегічних можливостей. Обґрунтовано, що цифровізація аналітичних процесів сприяє підвищенню точності моніторингу, скороченню часових витрат на обробку інформації та зростанню ефективності управлінських рішень. Доведено, що застосування сучасних аналітичних платформ забезпечує формування адаптивних моделей управління, орієнтованих на сталий розвиток виробничих організацій. Прикладна цінність. Прикладна цінність отриманих результатів полягає у можливості використання розробленого методичного аналітичного інструментарію для забезпечення процесу розроблення стратегічних напрямів сталого розвитку, удосконалення системи стратегічного оцінювання, підвищення обґрунтованості управлінських рішень і оптимізації використання ресурсів виробничих організацій. Реалізація запропонованих підходів сприяє підвищенню конкурентоспроможності та забезпеченню довгострокової стійкості розвитку підприємств у мінливому економічному середовищі.

УПРАВЛІНСЬКИЙ КОНСАЛТИНГ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА: ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ТА РЕСУРСНА ОПТИМІЗАЦІЯ

2026-09-03T16:59:47+03:00

У статті досліджено роль управлінського консалтингу у забезпеченні сталого розвитку підприємства, зокрема його вплив на економічну ефективність та оптимізацію використання ресурсного потенціалу. Особлива увага приділяється структурам консультування, спрямованим на контроль фінансової ефективності та оптимізацію використання активів підприємства, включаючи організаційні, адміністративні та фінансові інструменти для підвищення продуктивності, ефективного використання трудових ресурсів, земельних ділянок та виробничих активів, а також застосування стратегічного та бізнес-прогнозування для забезпечення сталого зростання підприємства. Метою дослідження є теоретичне та практичне обґрунтування ролі управлінського консалтингу у забезпеченні сталого зростання бізнесу шляхом підвищення фінансових показників та оптимізації використання ресурсного потенціалу, а також визначення основних методів консультування та тактик контролю, що сприяють збільшенню прибутку підприємства, рентабельності інвестицій та зміцненню його ринкових позицій. Розглядаються концептуальні основи визначення сутності управлінського консалтингу та його ролі в сучасній структурі управління бізнесом. Розкриваються фінансові аспекти та основні принципи забезпечення сталого зростання підприємства в умовах сучасного економічного середовища. Досліджуються місце та значення консалтингових методів у контексті управління фінансовими показниками компанії. Аналізуються організаційні, управлінські та фінансові структури консалтингу, спрямовані на підвищення ефективності діяльності підприємства. Підтверджується внесок управлінського консалтингу в оптимізацію використання ресурсного потенціалу підприємства (персоналу, земельних ділянок та операційних активів). Розробляються рекомендації щодо вдосконалення методів консалтингу для забезпечення фінансової ефективності та максимального використання ресурсів підприємства. Дослідження встановило, що управлінські консультації є ефективним інструментом для забезпечення сталого розвитку бізнесу, оскільки вони дозволяють підвищити фінансову продуктивність, оптимізувати використання ресурсного потенціалу та забезпечити доходи й рентабельність діяльності.

ЦИФРОВІ МАРКЕТИНГОВІ ТЕХНОЛОГІЇ У ФОРМУВАННІ СУЧАСНОЇ КОНЦЕПЦІЇ ТОВАРНОЇ СТРАТЕГІЇ ТА ПРОСУВАННІ БРЕНДУ АГРАРНОГО ПІДПРИЄМСТВА

2026-09-03T16:59:45+03:00

У статті досліджено теоретико-методичні та прикладні аспекти використання цифрових маркетингових технологій у формуванні товарної стратегії та просуванні бренду аграрного підприємства в умовах цифрової трансформації економіки. Обґрунтовано, що цифровізація маркетингової діяльності є одним із ключових чинників підвищення конкурентоспроможності суб'єктів аграрного бізнесу, оскільки забезпечує розширення каналів комунікації із зацікавленими сторонами, підвищення ефективності взаємодії зі споживачами та оптимізацію процесів управління маркетинговою діяльністю. Визначено особливості застосування сучасних інструментів цифрового маркетингу, зокрема інтернет-маркетингу, соціальних мереж, контент-маркетингу, таргетованої реклами та аналітичних цифрових платформ, що забезпечують формування довгострокових конкурентних переваг підприємства. У роботі узагальнено сучасні наукові підходи до формування товарної стратегії аграрних підприємств із використанням цифрових маркетингових інструментів та визначено роль SMM-маркетингу як складової комплексної системи цифрових комунікацій. Обґрунтовано необхідність інтеграції цифрових платформ у систему управління брендом підприємства, що дозволяє підвищити рівень його впізнаваності, зміцнити корпоративну репутацію та забезпечити ефективну взаємодію з різними групами цільової аудиторії. На прикладі аграрного підприємства розроблено комплексну цифрову маркетингову стратегію, яка охоплює сегментацію цільових аудиторій, вибір оптимальних цифрових платформ комунікації, формування контент-стратегії, розроблення SMM-плану, визначення рекламної політики, системи ключових показників ефективності (KPI), механізму оцінювання результативності маркетингових заходів, а також алгоритму контролю та оптимізації цифрових комунікацій. Запропоновано рекомендації щодо використання платформ Facebook, Instagram, LinkedIn, YouTube та TikTok для просування бренду підприємства, розвитку бренду роботодавця, зміцнення партнерських відносин, підвищення інвестиційної привабливості та формування позитивного іміджу соціально відповідального аграрного виробника. Особливу увагу приділено розробленню системи моніторингу ефективності SMM-кампанії, яка передбачає використання ключових показників ефективності (KPI), інструментів веб-аналітики, A/B-тестування, оцінювання рентабельності маркетингових інвестицій (ROI) та механізмів постійної оптимізації цифрових комунікацій. Запропонований підхід дозволяє забезпечити адаптивність маркетингової стратегії до змін цифрового середовища та потреб різних сегментів аудиторії.

ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧИХ ПОТУЖНОСТЕЙ ПІДПРИЄМСТВ АПК В УМОВАХ ЕНЕРГЕТИЧНИХ ВИКЛИКІВ

2026-09-03T16:59:44+03:00

У статті досліджено особливості функціонування виробничих потужностей підприємств агропромислового комплексу в умовах енергетичних викликів, спричинених воєнними діями, пошкодженням енергетичної інфраструктури та зростанням вартості енергоресурсів. Проаналізовано вплив нестабільного енергопостачання на рівень використання виробничих потужностей, рентабельність і фінансові результати діяльності підприємств. Метою представленого дослідження є комплексне оцінювання закономірностей функціонування і трансформації наявного виробничого потенціалу переробних підприємств на прикладі ТОВ «ДМК «Дніпромлин», та обґрунтування інноваційних траєкторій забезпечення їхньої енергетичної автономності. Методологічну основу наукової праці становить системно-структурний аналіз економічних процесів, а також прикладне застосування виробничої функції Кобба–Дугласа, яка дала змогу формалізувати й кількісно оцінити еластичність обсягів кінцевого виходу продукції відносно динаміки капітальних інвестицій, затрат праці та безпосередніх обсягів спожитої енергії. На основі проведеного моделювання діяльності було ідентифіковано, що саме енергетична складова сьогодні виступає лімітуючим чинником і головним бар'єром для нарощування масштабів діяльності. Встановлено безпосередню залежність між технологічним зносом технічної бази, невиправданими втратами ресурсів та падінням загальної фінансової результативності. Обґрунтовано доцільність і розраховано прогнозні ефекти від децентралізації енергозабезпечення компаній АПК за рахунок поетапного розгортання автономних систем, зокрема інтеграції мережевих сонячних електростанцій. Практична цінність одержаних результатів полягає у формуванні прикладного інструментарію для менеджменту агропромислових підприємств, який дозволяє оптимізувати операційні графіки завантаження ліній в умовах нестабільних поставок струму, суттєво знизити питому вагу енергетичних витрат у структурі собівартості, мінімізувати аварійні простої та гарантувати безперебійність критичних етапів переробки сировини. Реалізація запропонованого комплексу організаційно-технічних рішень підвищує загальну фінансову стійкість бізнесу до зовнішніх викликів і створює надійне підґрунтя для збереження позицій українського агросектору.

РИЗИК-ОРІЄНТОВАНИЙ ПІДХІД ДО ФОРМУВАННЯ АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ В УМОВАХ НЕСТАБІЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА

2026-09-03T16:59:42+03:00

У статті обґрунтовано ризик-орієнтований підхід до формування аграрної політики України в умовах воєнної, ринкової, кліматичної та інституційної нестабільності. Уточнено його зміст як безперервного циклу ідентифікації, оцінювання, пріоритизації, реагування, моніторингу й перегляду ризиків. Систематизовано ключові загрози аграрному сектору та запропоновано інтегральний показник їх пріоритетності з урахуванням імовірності, масштабу наслідків, експозиції, адаптивної спроможності й системної пов’язаності. Розроблено багаторівневу модель розподілу відповідальності між виробниками, громадами, державою, страховиками та міжнародними партнерами. Визначено пакети превентивних, стабілізаційних і відновлювальних інструментів, територіальні профілі ризику, тригери підтримки та систему моніторингу. Обґрунтовано етапи впровадження моделі з урахуванням європейської інтеграції України.

ІНФРАСТРУКТУРНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЯК ЧИННИК РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНОЇ ДЕСТИНАЦІЇ (НА ПРИКЛАДІ МІСТА ЛЬВОВА)

2026-09-03T16:59:40+03:00

У статті досліджено інфраструктурне забезпечення туристичної діяльності як одного з ключових чинників розвитку туристичної дестинації на прикладі міста Львова. Обґрунтовано, що рівень розвитку туристичної інфраструктури визначає туристичну привабливість території, конкурентоспроможність дестинації, якість туристичних послуг, доступність туристичних ресурсів і створює передумови для сталого розвитку туристичної сфери. Метою дослідження є оцінювання сучасного стану інфраструктурного забезпечення туристичної діяльності міста Львова, визначення його впливу на формування туристичної привабливості та розроблення практичних рекомендацій щодо вдосконалення туристичної інфраструктури. У процесі дослідження використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів, зокрема аналіз і синтез, індукцію та дедукцію, порівняння, SWOT-аналіз, графічний метод, а також узагальнення наукових і статистичних матеріалів. Систематизовано теоретичні підходи до трактування понять «туристична привабливість» та «туристична інфраструктура», визначено основні чинники формування туристичної привабливості міста Львова. Встановлено, що Львів має значний туристичний потенціал завдяки поєднанню історико-культурної спадщини, розвиненої мережі закладів розміщення, транспортної доступності, туристично-інформаційної інфраструктури та сформованого туристичного бренду. Водночас виявлено чинники, що стримують розвиток туристичної дестинації, зокрема перевантаження центральної частини міста, нерівномірний розвиток туристичної інфраструктури, недостатній рівень інклюзивності та вплив зовнішніх безпекових і соціально-економічних ризиків. Наукова новизна полягає в комплексному обґрунтуванні ролі інфраструктурного забезпечення як визначального чинника розвитку туристичної дестинації та розробленні практичних напрямів удосконалення туристичної інфраструктури міста Львова. Запропоновано заходи, спрямовані на модернізацію туристичної інфраструктури, цифровізацію туристичних послуг, розвиток безбар’єрного середовища, диверсифікацію туристичного продукту та впровадження принципів сталого розвитку. Практичне значення результатів полягає у можливості їх використання органами місцевого самоврядування й суб’єктами туристичної діяльності під час розроблення стратегій розвитку туристичних дестинацій та підвищення конкурентоспроможності міста Львова.

МЕТОДИЧНИЙ ПІДХІД ДО ОЦІНЮВАННЯ РІВНЯ ЗАХИСТУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ В УМОВАХ ЦИФРОВИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ

2026-09-03T16:59:39+03:00

У статті обґрунтовано методичний підхід до оцінювання рівня захисту національної економіки в умовах цифрових трансформацій. Доведено, що розширення використання цифрових технологій, удосконалення платформних рішень, інтенсифікація обігу даних, зростання залежності економічних процесів від цифрової інфраструктури та ускладнення зовнішнього середовища змінюють не лише умови функціонування економічної системи, а й логіку її захисту. Встановлено, що традиційні підходи до оцінювання стану національної економіки вже не забезпечують повного врахування цифрових ризиків, технологічної залежності, інституційної узгодженості, інноваційної спроможності та здатності системи до швидкої адаптації в умовах структурних змін. Обґрунтовано необхідність переходу від фрагментарного аналізу окремих показників до комплексного оцінювання, що поєднує класичні макроекономічні параметри з цифрово-інфраструктурними, інституційними, інноваційно-технологічними та зовнішньоекономічними характеристиками. Запропоновано послідовність оцінювання рівня захисту національної економіки, що охоплює формування системи показників, їх групування за функціональними блоками, нормування, визначення вагових коефіцієнтів, розрахунок інтегрального показника та інтерпретацію результатів. Виокремлено макроекономічний, цифрово-інфраструктурний, інституційний, інноваційно-технологічний і зовнішньоекономічний блоки оцінювання, кожен з яких відображає окремий аспект стійкості та захисту економічної системи. Доведено, що запропонований підхід дає змогу підвищити аналітичну обґрунтованість стратегічних рішень, своєчасно виявляти критичні вразливості, здійснювати моніторинг динаміки змін та формувати цілісне уявлення про стан захисту національної економіки. Практичне значення результатів полягає у можливості використання запропонованого підходу для стратегічного планування, моніторингу стану економіки, виявлення критичних вразливостей, підготовки управлінських рішень та вдосконалення державної політики цифрового розвитку й захисту національної економіки.

МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ СУБ'ЄКТИВНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ В ТУРИЗМІ

2026-09-03T16:59:37+03:00

Дослідження суб'єктивного благополуччя стало одним із провідних напрямів сучасної туристичної науки. Проте їхні результати важко порівнювати між собою: дослідники використовують різні концептуальні визначення, структурні моделі, підходи до вимірювання та дослідницькі дизайни. Така методологічна різноманітність обмежує накопичення узгодженого наукового знання та ускладнює інтерпретацію впливу туризму на благополуччя людини. Метою статті є виявлення ключових методологічних проблем дослідження суб'єктивного благополуччя, аналіз їх взаємозв'язку та визначення їхнього значення для досліджень взаємозв'язку туризму і благополуччя. У дослідженні використано методологію інтегративного огляду літератури в поєднанні з концептуальним аналізом і порівняльним синтезом. Результати дослідження свідчать, що методологічні проблеми не слід розглядати як ізольовані недоліки окремих досліджень. Вони являють собою взаємопов'язану систему дослідницьких рішень, які послідовно приймаються на всіх етапах дослідницького процесу. Виокремлено п'ять взаємозалежних методологічних складових: концептуалізацію суб'єктивного благополуччя, визначення його внутрішньої структури, операціоналізацію, вибір дослідницького дизайну та інтерпретацію емпіричних результатів. Показано, що рішення, прийняті на ранніх етапах дослідження, визначають подальші методологічні вибори та зрештою впливають на обґрунтованість, порівнюваність і пояснювальну цінність отриманих результатів. У сфері туризму суперечності між окремими дослідженнями можуть бути пов'язані не лише з відмінностями туристичного досвіду, а й із різними методологічними підходами та аналітичними процедурами. Практична цінність статті полягає у запропонованому цілісному методологічному підході до планування, проведення та інтерпретації досліджень суб'єктивного благополуччя в туризмі. Запропонована концептуальна модель сприятиме підвищенню методологічної узгодженості майбутніх досліджень, полегшить зіставлення їхніх результатів і створить більш надійну основу для накопичення наукових знань про взаємозв'язок туризму та суб'єктивного благополуччя.