Bulletin of Sumy National Agrarian University

АНАЛІТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ У ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЙ СТІЙКОГО РОЗВИТКУ

Віктор Дудник — 2025-12-29

Мета дослідження полягає в обґрунтуванні концептуальних засад і розробленні комплексного аналітичного інструментарію, що забезпечує промислові підприємства релевантною, достовірною та своєчасною інформацією для формування й реалізації стратегій стійкого розвитку в умовах ресурсних обмежень, прискорених технологічних змін і трансформації економічного середовища. Методологічна основа роботи охоплює застосування підходів стратегічного аналізу, економетричного моделювання, структурно-функціонального методу, а також інструментів цифрової аналітики, що дають змогу систематизувати показники екологічної, соціальної та економічної результативності промислових підприємств і встановити взаємозв’язки між ними. Методологічна основа роботи охоплює застосування методів стратегічного аналізу, економетричного моделювання, структурно-функціонального підходу, а також інструментів цифрової аналітики, що дають змогу систематизувати показники екологічної, соціальної та економічної результативності підприємств. Основні результати полягають у визначенні ключових аналітичних параметрів, які формують інформаційну основу стратегій стійкого розвитку, у розкритті механізмів їх інтеграції в систему корпоративного управління та у формуванні підходів до оцінювання довгострокових ризиків і стратегічних можливостей. Показано, що цифровізація аналітичних процесів забезпечує підвищення точності моніторингу, скорочення часових витрат на обробку інформації та зростання ефективності управлінських рішень, спрямованих на мінімізацію дисбалансів у функціонуванні промислових підприємств. Доведено, що застосування сучасних аналітичних платформ сприяє формуванню адаптивних моделей управління, здатних враховувати змінність ринкового середовища. Прикладна цінність отриманих результатів полягає у можливості використання запропонованих аналітичних інструментів для побудови системи стратегічного оцінювання, формування ESG-орієнтованих управлінських рішень, удосконалення процесів стратегічного та операційного планування, а також підвищення конкурентоспроможності підприємств промислового сектора України на засадах стійкого розвитку. Застосування розроблених рекомендацій створює умови для підвищення інституційної гнучкості, оптимізації виробничих процесів і посилення економічної стійкості підприємств у мінливому середовищі.

ЕКОНОМІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ УДОСКОНАЛЕННЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ ЗАПОБІГАННЯ ШКІДЛИВОМУ ВПЛИВУ НА ДОВКІЛЛЯ У СФЕРІ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

Володимир Ковалишин — 2025-12-29

Досліджено економічні передумови необхідності удосконалення нормативно-правових інструментів запобігання шкідливому впливу на довкілля в контексті формування сучасної регіональної екологічної політики України. Наголошено, що трансформаційні процеси в економіці, поглиблення екологічних загроз та наслідки військової агресії суттєво ускладнюють можливості регіонів у сфері природоохоронної діяльності, та актуалізують потребу модернізації екологічного законодавства. Визначено, що економічні чинники, зокрема обмеженість фінансових ресурсів, низький рівень інвестицій у природоохоронні технології, недосконалість розподілу екологічного податку та слабкий вплив економічних стимулів, стримують ефективність діючої системи екологічного регулювання. На основі статистичних даних про надходження екологічного податку та витрати на охорону довкілля у 2020-2024 рр. визначено наявність дисбалансу між екологічними викликами та обсягами фінансування, що надходить до місцевих бюджетів. Наголошено, що чинна модель екологічного податку не виконує стимулюючої функції, а фінансові механізми екологічної політики залишаються малоефективними. Особливу увагу приділено гармонізації національного екологічного законодавства із законодавством ЄС, зокрема імплементації директив щодо оцінки впливу на довкілля, стратегічної екологічної оцінки, інтегрованого дозволу та впровадження найкращих доступних технологій і методів управління. Проаналізовано проблеми адаптації цих інструментів на регіональному рівні, серед яких фрагментарність нормативної бази та недостатній рівень інституційної спроможності місцевих органів влади. Запропоновано напрями удосконалення нормативно-правових інструментів, зокрема оновлення дозвільної системи відповідно до вимог ЄС, посилення екологічної відповідальності підприємств, підвищення прозорості екологічного контролю та впровадження механізмів громадської участі. Очікуваний результат передбачає формування енергоефективної, економічно збалансованої та євроінтегрованої системи регіональної екологічної політики, здатної забезпечити мінімізацію негативного впливу на довкілля та сталий розвиток регіонів України.

ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ КОМПЛАЄНС-РИЗИКІВ У СТРАХОВІЙ ГАЛУЗІ: УРОКИ ДЛЯ УКРАЇНИ

Богдан Лук'янчук — 2025-12-29

Стаття аналізує зарубіжний досвід бухгалтерського обліку комплаєнс-ризиків у страхуванні, з фокусом на США (NAIC, SEC, Solvency II-аналоги), ЄС (EIOPA, Solvency II, SFDR) та Велику Британію (FCA, PRA, Post-Brexit Framework). Досліджено еволюцію комплаєнс-функції від реактивного контролю до проактивного елемента ERM, з інтеграцією в actuarial models, underwriting policies та інвестиційні стратегії. Розглянуто комплаєнс як інструмент регуляторної відповідності та стратегічного планування, що забезпечує стійкість у волатильності ринку, санкціях та кліматичних викликах. Детально розкрито підходи: · США: Compliance Risk Assessment Matrix (NAIC ORSA), RegTech (Thomson Reuters, Wolters Kluwer), звітність Form 10-K (SEC) з розкриттям compliance failures та оцінкою наслідків; · ЄС: гармонізація через Solvency II (Pillar 3), інтеграція в ICS, EU Taxonomy та SFDR для «зелених» продуктів, розкриття нефінансових ризиків; · Велика Британія: SM&CR, CCO з персональною відповідальністю, AI-dashboards (FCA Sandbox) для моніторингу. Окреслено корпоративне управління: комплаєнс-комітети, stress-testing, комплаєнс-KPI у бонусах менеджменту. Запропоновано адаптацію для України: 1. реєстр ризиків на базі НБУ/НКЦПФР з API; 2. RegTech (аналоги MetricStream, NAVEX) з інтеграцією в BAS та 1С; 3. рекомендації з обліку комплаєнс-витрат у П(С)БО з проводками; 4. навчання Compliance Officers за ICC з сертифікацією. Уроки: перехід до ризико-орієнтованого комплаєнсу з Heat Maps; інтеграція в 1С/SAP з Conduct Risk Reports; посилення аудиту та whistleblower; залучення Big-4. Ефективний облік знижує штрафи (до 70%, EIOPA), підвищує довіру інвесторів, доступ до капіталу та конкурентоспроможність. Заходи мінімізують санкційні ризики та формують прозору звітність для партнерів.

МЕТОДОЛОГІЯ КОМПЛЕКСНОЇ ОЦІНКИ ВПЛИВУ ІНСТИТУЦІЙНИХ ЧИННИКІВ НА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ГАЛУЗІ ТВАРИННИЦТВА

Микола Місюк — 2025-12-29

Дослідження присвячене розробці комплексної методології оцінки впливу інституційних чинників на конкурентоспроможність галузі тваринництва в Україні, що є актуальним у контексті сучасних викликів аграрного сектору. Проблема полягає в недостатній ефективності формальних інститутів, таких як законодавство та державні програми, які часто не відповідають реальним потребам галузі, а також у недооцінці неформальних інститутів, зокрема традицій, соціальних норм і довіри. Цей дисбаланс між формальними правилами та фактичними умовами господарювання гальмує модернізацію виробництва, знижує інноваційну активність і послаблює конкурентні позиції українських підприємств на внутрішньому та зовнішньому ринках. Методологія базується на інституційному аудиті, який дозволяє системно оцінити вплив інституційних чинників, ідентифікувати взаємозв’язки між економічними, соціальними та управлінськими аспектами, виявити системні бар’єри та сформувати рекомендації для створення ефективної інституційної політики. Інституційні чинники класифіковано за рівнями впливу: прямий (державні програми, податкові стимули, кредитування), опосередкований (якість освіти, інфраструктура, наукова підтримка) та латентний (традиції, норми, довіра). Методологічний підхід ґрунтується на принципах цілеспрямованості, комплексності, системності, безперервності, об’єктивності та інформаційного забезпечення. Для реалізації використано інструменти: бенчмаркінг для порівняння з кращими практиками, SWOT-аналіз для оцінки внутрішніх і зовнішніх факторів, PESTEL-аналіз для вивчення політичних, економічних, соціальних, технологічних, екологічних і правових аспектів, GAP-аналіз для виявлення розривів між плановими та фактичними показниками, динамічне моделювання, сценарний аналіз, графічні методи (багатокутні профілі) та кореляційно-регресійний аналіз для оцінки взаємозв’язків. Оцінка проводиться з використанням абсолютних (інвестиції, кадровий потенціал) і відносних (ефективність ресурсів, ринкова конкурентоспроможність) індикаторів. Логіка оцінки включає чотири етапи: формування інституційного середовища, створення умов, реакція галузі та вимірювання результатів.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ПІДХОДУ ДО ЕКОСИСТЕМ ЕЛЕКТРОТРАНСПОРТУ В ЄС ТА УКРАЇНІ

Нікіта Разінкін — 2025-12-29

Стаття присвячена порівняльному аналізу підходів до формування екосистеми електричного автотранспорту в Європейському Союзі та Україні в контексті низьковуглецевого розвитку та декарбонізації транспортного сектору. Проблема полягає в асиметрії розвитку екосистем: ЄС демонструє зрілу інтегровану систему, тоді як Україна лише розпочинає цей процес на тлі обмеженої інфраструктури, фрагментованої політики та енергетичних викликів. У ЄС екосистема електротранспорту побудована на комплексній нормативно-правовій базі, зокрема Regulation (EU) 2023/1542 щодо батарей, яка встановлює вимоги до стійкості, циркулярності та безпеки акумуляторів, забезпечуючи їх збір, повторне використання та переробку. Ця регуляція сприяє інтеграції з відновлюваними джерелами енергії (ВДЕ) через використання батарей для зберігання надлишкової енергії, що підвищує стабільність мереж. Інфраструктура зарядних станцій швидко розширюється: до 2030 року планується 3 млн публічних зарядок, з обов’язковими 150 кВт точками кожні 60 км уздовж TEN-T до 2025 року. Фінансові стимули включають субсидії до €6000, податкові пільги (наприклад, 10-річне звільнення від податку на транспорт у Німеччині), знижки на ПДВ та спеціальну амортизацію для бізнесу. У 2025 році зростання ринку EV очікується завдяки посиленню норм CO2, попри тимчасове уповільнення у 2024 році. В Україні ринок електромобілів активно зростає: за 8 місяців 2025 року зареєстровано 47 307 одиниць, прогноз ринку – $319,9 млн з CAGR 5,17% до 2030 року. Проте інфраструктура залишається обмеженою, державна підтримка – фрагментованою, а енергетична нестабільність через війну ускладнює інтеграцію з ВДЕ та циркулярну економіку батарей. Позитивні кроки – Закон про кліматичну політику (2024), інтерактивна мапа локацій зарядок від Міненерго, регіональні ініціативи з виробництва обладнання. Однак скасування податкових пільг може підвищити ціни на 30–35%, що загрожує доступності EV. Рекомендації: впровадження аналогічної регуляції батарей, розширення інфраструктури з інтеграцією ВДЕ, збереження та посилення фінансових стимулів, розвиток міжнародного співробітництва. Це дозволить Україні наблизитися до європейських стандартів, прискорити декарбонізацію та забезпечити стале економічне зростання в умовах європейської інтеграції.

ФОРМУВАННЯ ЕФЕКТИВНОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ТА ВНУТРІШНЬОБАНКІВСЬКОГО КОНТРОЛЮ ЗА КРЕДИТНИМ РИЗИКОМ НА ПРИКЛАДІ АТ «ПУМБ»

Ірина Хома — 2025-12-29

Метою статті є розроблення підходів до формування ефективної системи управління кредитним ризиком і внутрішньобанківського контролю на прикладі АТ «Перший Український Міжнародний Банк» (ПУМБ). У роботі обґрунтовано актуальність дослідження з огляду на підвищення ролі ризик-менеджменту у забезпеченні стабільності банківської системи України в умовах воєнних та поствоєнних викликів. Узагальнено теоретичні засади кредитного ризику, систематизовано сучасні підходи до його оцінювання та мінімізації, на основі антисипативної концепції управління ризиками. Здійснено критичний аналіз наукових джерел, регуляторних вимог Національного Банку України та міжнародних стандартів Basel III щодо побудови внутрішніх систем ризик-менеджменту. Досліджено організаційну структуру управління ризиками в ПУМБ, побудовану за принципом «трьох ліній захисту», кредитного аналізу, ризик-менеджменту, комплаєнсу та внутрішнього аудиту і забезпечує незалежність контролю. Проведено статистичний аналіз динаміки кредитного портфелю ПУМБ за 2024 р. і показників фінансової звітності, які характеризують рівень кредитного ризику. Банк підтримує помірну частку кредитів у загальних активах (35 - 40%), нарощує клієнтську ресурсну базу та забезпечує достатній рівень капіталу (понад 11%), що говорить про контрольований ризиковий профіль і здатність покривати потенційні збитки. Виявлено, що внутрішньобанківський контроль реалізується через систему лімітування, скорингові моделі, регулярне стрес-тестування, незалежні перевірки внутрішнього аудиту, результати яких доводяться до наглядової ради. На основі аналізу розроблено практичні рекомендації щодо вдосконалення управління кредитним ризиком у банках України - запровадження системи раннього виявлення проблемних кредитів, удосконалення політики резервування відповідно до Міжнародного стандарту фінансової звітності 9, підвищення якості заставного забезпечення, розширення використання аналітичних ІТ-інструментів для моніторингу портфелю, регулярне оновлення ризик-апетиту з урахуванням макроекономічних змін. Реалізація запропонованих заходів сприятиме зміцненню внутрішнього контролю, мінімізує кредитні втрати, підвищить довіру інвесторів і стійкість банківського сектору.

ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ СИСТЕМ УПРАВЛІННЯ БІЗНЕС-РИЗИКАМИ НА ОСНОВІ ІНТЕРНЕТ РЕЧЕЙ

Ростислав Волчак — 2025-12-29

Розроблення систем управління бізнес-ризиками із застосуванням технологій IoT передбачає дотримання узгодженої сукупності принципів, що гарантують їхню результативність і стабільність у мінливому середовищі. Інтернет речей створює нові можливості для збору, обробки та аналізу даних, що дає змогу ефективно здійснювати моніторинг, прогнозування й управління ризиками. Водночас відсутність системного підходу до побудови таких рішень може істотно обмежити їхній потенціал і знизити практичну віддачу. Однак без упорядкованого підходу до побудови таких систем їхній потенціал може залишитися нереалізованим. У статті аргументовано, що інтеграція управління ризиками з бізнес-стратегією забезпечує узгодженість дій із загальними цілями підприємства, створюючи основу для впровадження системного підходу. Системний підхід дозволяє розділити процес управління ризиками на логічно пов'язані етапи, забезпечуючи їхню послідовність та адаптивність до змінних умов бізнес-середовища. Доведено, що корпоративна культура, орієнтована на управління ризиками, є важливим фактором успішної реалізації цієї системи, оскільки підвищує залученість співробітників і забезпечує краще розуміння стратегічних цілей управління ризиками. Адаптивність і гнучкість системи, у свою чергу, посилюють її здатність реагувати на нові виклики та інтегрувати сучасні технології для захисту даних і мінімізації ризиків. Обґрунтовано, що проактивний підхід до запобігання ризикам дозволяє не лише знижувати вплив потенційних загроз, а й попереджати їхнє виникнення, що забезпечує стабільність і стійкість бізнес-процесів. Взаємодія між усіма зазначеними принципами створює цілісну систему, яка не тільки адаптується до зовнішніх умов, але й стає рушієм стратегічного розвитку підприємства. У підсумку, така система управління бізнес-ризиками дозволяє компаніям ефективно впроваджувати IoT-технології, досягаючи конкурентних переваг у швидкозмінному цифровому середовищі. Запропоновані підходи можуть бути використані для побудови інноваційних моделей ризик-менеджменту в цифровій економіці.

ВПЛИВ ЦИФРОВІЗАЦІЇ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЧОГО ПРОЦЕСУ В АГРОСЕКТОРІ

Лариса Калачевська — 2025-12-29

Стаття присвячена дослідженню впливу цифровізації на результативність виробничих процесів в агросекторі України, аналізу сучасного стану впровадження агротехнологій та цифрових інструментів, оцінці їх економічного ефекту, а також розробці порад щодо підвищення продуктивності та конкурентоспроможності аграрних підприємств в умовах цифрової трансформації. У центрі уваги – вплив цифрових технологій на збільшення ефективності виробничих процесів аграрних підприємств, зокрема їхню роль в оптимізації витрат, підвищенні продуктивності, поліпшенні якості продукції та ухваленні управлінських рішень в агросекторі України. Мета дослідження – окреслити вплив цифровізації на продуктивність виробничого процесу в агросекторі України, проаналізувати поточний стан впровадження цифрових технологій в агробізнесі, розробити рекомендації щодо оптимізації виробничих процесів з використанням цифрових інструментів. В ході дослідження використовувалися методи аналізу і синтезу, економіко-статистичного аналізу, порівняльного аналізу, економічного моделювання та прогнозування, методи експертних оцінок. З'ясовано сутність та значення цифровізації в агробізнесі. Окреслено основні напрями і інструменти цифрових технологій у виробничих процесах. Здійснено оцінювання теперішнього стану цифрової трансформації агросектору України. Досліджено вплив цифрових інструментів на результативність виробництва, зокрема на зниження витрат, підвищення продуктивності та якості продукції. Головну увагу було зосереджено на методиці розрахунку економічного ефекту від впровадження системи точного землеробства у 2025 р. Запропоновано технологічні та організаційні напрями покращення ефективності виробничого процесу агропромислового комплексу. Досліджено роль державної підтримки та інвестиційних механізмів цифровізації виробничого сектора. Розроблено модель поетапного впровадження цифрових рішень на виробничому процесі агросектору. Практична користь цього дослідження дозволяє сформувати дієві стратегії впровадження цифрових технологій у виробничі процеси аграрних підприємств задля збільшення їх продуктивності та конкурентоспроможності.

ФОРМУВАННЯ МАРКЕТИНГОВОЇ СТРАТЕГІЇ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ТА ІННОВАЦІЙНОЇ ПРОГРАМИ В УМОВАХ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ТА СТАЛОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ

Маргарита Лишенко — 2025-12-29

У статті досліджено теоретичні та прикладні аспекти формування маркетингової стратегії інноваційного розвитку та інноваційної програми підприємства. Розкрито значення комплексного підходу, що передбачає урахування етапів життєвого циклу як самого підприємства, так і його продукції. Визначено, що ключовою передумовою ефективного впровадження інновацій є формування організаційної культури, відкритої до змін та орієнтованої на сприйняття інновацій різних типів, що стимулює творчий пошук і впровадження нових рішень. Особливу увагу приділено маркетинговому забезпеченню інноваційної програми, яке включає проведення маркетингових досліджень, визначення цільових сегментів споживачів, оцінку конкурентоспроможності нових продуктів, розробку плану маркетингу та формування комплексу маркетингу-мікс. Деталізовано зміст основних елементів маркетингу-мікс в контексті інноваційного розвитку: товарної інноваційної політики, визначення місця інноваційних продуктів у товарному портфелі, інноваційного брендингу, цінової стратегії, політики збуту та просування. Підкреслено роль сучасних каналів комунікації та цифрового маркетингу для ефективного просування інноваційних продуктів на ринку. Запропоновано підхід до інтеграції інноваційної програми з маркетинговою стратегією підприємства, що забезпечує узгодженість стратегічних цілей, раціональне використання ресурсів та підвищення ринкової стійкості. Зроблено висновок, що системне поєднання інструментів маркетингу та інноваційного менеджменту сприяє підвищенню конкурентоспроможності підприємства, його адаптивності до змін ринкових умов і створює основу для сталого розвитку в довгостроковій перспективі. В умовах динамічних змін ринкового середовища, зростання конкуренції та швидкого розвитку технологій інноваційний розвиток стає одним із ключових факторів забезпечення довгострокової конкурентоспроможності підприємств, зокрема в аграрному секторі. Глобалізаційні процеси та цифрова трансформація бізнесу зумовлюють необхідність постійного оновлення продуктового портфеля, впровадження нових технологічних рішень і вдосконалення підходів до взаємодії зі споживачами. Маркетингова стратегія в цьому контексті відіграє визначальну роль, оскільки саме вона забезпечує ефективне позиціонування інноваційної продукції, формує попит і сприяє зміцненню бренду на ринку. Розробка маркетингової стратегії інноваційного розвитку вимагає системного підходу, що включає аналіз життєвого циклу підприємства та його продукції, оцінку інноваційного потенціалу, формування оптимального маркетингу-мікс і вибір дієвих каналів просування. Актуальність дослідження також зумовлена тим, що в умовах високої ринкової турбулентності та швидкої зміни споживчих потреб підприємства мають не лише реагувати на виклики, а й проактивно формувати нові ринкові можливості. Ефективна інтеграція інноваційної програми з маркетинговою стратегією дає змогу не лише зберегти конкурентні позиції, а й забезпечити сталий розвиток та зростання прибутковості в довгостроковій перспективі.

КОНЦЕПТУАЛЬНІ МОДЕЛІ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ У ЛОГІСТИЦІ З ВИКОРИСТАННЯМ ПРОЦЕСНОГО АНАЛІЗУ

Тарас Муха — 2025-12-29

Мета дослідження полягає у розробці концептуальних моделей прийняття управлінських рішень у логістичних системах на основі застосування методології процесного аналізу (Process Mining). Актуальність теми обумовлена необхідністю підвищення ефективності логістичних операцій в умовах зростаючої складності ланцюгів постачання та цифрової трансформації бізнес-процесів. Традиційні підходи до аналізу логістичних процесів часто базуються на теоретичних моделях, які не завжди відображають реальний стан справ, тоді як процесний аналіз дозволяє виявляти фактичні процеси на основі подійних логів інформаційних систем. Методологія дослідження базується на синтезі концептуальних моделей процесного аналізу та їх адаптації до специфіки логістичної діяльності. У роботі застосовано методи порівняльного аналізу, систематизації та для вивчення існуючих підходів до застосування Process Mining у логістиці. Результати дослідження включають розроблену інтегровану концептуальну модель прийняття рішень, яка поєднує три ключові компоненти: виявлення процесів (process discovery), перевірку відповідності (conformance checking) та вдосконалення процесів (process enhancement). Запропонована модель забезпечує структурований підхід до аналізу логістичних операцій на основі даних подійних логів з ERP-систем, систем управління складом та транспортом. Визначено основні типи відхилень у логістичних процесах та розроблено класифікацію методів процесного аналізу відповідно до специфіки логістичних завдань. Практична цінність дослідження полягає у можливості застосування розроблених концептуальних моделей логістичними компаніями для оптимізації процесів складування, транспортування та дистрибуції, скорочення циклу виконання замовлень, підвищення рівня обслуговування клієнтів та зниження операційних витрат на основі аналізу фактичних даних про виконання логістичних операцій. Додатковою перевагою запропонованого підходу є формалізований шаблон впровадження Process Mining — від побудови моделі даних і політики якості до вибору інструментарію та метричного контролю, — що забезпечує відтворюваність, масштабованість і прозорість управлінських рішень у багатоланкових логістичних мережах.

ОЦІНКА ТА ФОРМУВАННЯ КОНЦЕПЦІЇ МОДЕЛЮВАННЯ БІЗНЕС-ПРОЦЕСІВ ПРОДАЖІВ В ПІДПРИЄМСТВАХ НЕРУХОМОСТІ

Сяо Вансін — 2025-12-29

Ця робота досліджує багатоаспектні виклики, з якими стикається китайська нерухомість у управлінні бізнес-процесами продажів на тлі динамічних регуляторних змін, диверсифікованих потреб клієнтів та цифрової трансформації. Інтегруючи моделі ARIMA, сегментацію клієнтів CRM, стандарти BPMN 2.0 та інші технічні інструменти, розроблено тривимірну модель бізнес-процесів, яка охоплює динамічну адаптацію до політики, диференційований дизайн обслуговування клієнтів і стандартизацію процесів із накопиченням знань. Емпіричний аналіз показує, що кількісні моделі політики на основі даних знижують ризики невідповідності на понад 60%, диференційовані модулі процесів (наприклад, спрощені ланцюги для первинних покупців або ланцюги додаткової вартості для інвесторів) підвищують задоволеність клієнтів на 20-30%, а модульні бібліотеки процесів разом із технологією знань стискають цикл ключових процесів на 50%. Для малих і середніх підприємств з обмеженими ресурсами запропоновано стратегії легкого впровадження (наприклад, використання low-code платформ і повторне використання зовнішніх ресурсів), що забезпечують підвищення ефективності на 40% у критичних етапах. Дослідження акцентує на ролі інтеграції технологій (наприклад, BIM, RPA) та механізмів гнучкої ітерації, пропонуючи методологічну підтримку для оптимізації стійкості процесів і побудови стандартизованих систем управління в нерухомості. У сучасних умовах розвитку ринку нерухомості ефективність бізнес-процесів має вирішальне значення для підвищення конкурентоспроможності компаній. Зростаюча діджиталізація, поява нових маркетингових стратегій та зміни у споживчій поведінці вимагають адаптації традиційних схем продажу до нових реалій. Формалізація та оптимізація бізнес-процесів дозволяє не лише знизити витрати, але й підвищити якість обслуговування клієнтів, скоротити час укладання угод і забезпечити прозорість усіх етапів взаємодії. Особливо актуальним є створення ефективної моделі бізнес-процесів у сфері продажу нерухомості в умовах високої конкуренції, нестабільності економіки та змін у законодавчій базі. Така модель дозволяє автоматизувати ключові етапи продажу, від лідогенерації до постпродажного супроводу, що стає критичним чинником успішності агенцій та девелоперських компаній. Таким чином, дослідження бізнес-процесної моделі продажу нерухомості є актуальним і своєчасним, оскільки воно спрямоване на вдосконалення управлінських рішень, підвищення ефективності операційної діяльності та забезпечення довгострокової стійкості компаній на ринку нерухомості.

ESG-МЕТРИКИ ЯК ІНСТРУМЕНТ ВИМІРЮВАННЯ КОРПОРАТИВНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ (НА ПРИКЛАДІ АГРОКОМПАНІЙ)

Ліана Чернобай — 2025-12-29

Стаття присвячена дослідженню концепції ESG (Environmental, Social, Governance) як сучасної парадигми корпоративної відповідальності та концепції сталого розвитку. Метою статті є виявлення спільних і відмінних ознак між корпоративною соціальною відповідальністю (КСВ) і ESG, з’ясування, яким чином вони співвідносяться між собою (на прикладі агрохолдингів). Актуальність дослідження пояснюється зростаючим інтересом до екологічних, соціальних та управлінських аспектів роботи компаній у зв’язку із актуальним глобальним завданням – сприяння сталому розвитку. В дослідженні використовувалися методи системного підходу, синтезу і аналізу, порівняння і узагальнення. Автори зробили порівняльний аналіз термінів КСВ і ESG, виділили їх спільні і відмінні риси. Це дозволило визначити взаємозв’язок між цими поняттями. Найважливішим фактором, який об’єднує КСВ і ESG є сприяння досягненню Цілей сталого розвитку. Аргументовано, що КСВ – це елемент філософії бізнесу, на основі якого вибудовується його стратегія, а ESG – це система оцінювання соціально відповідальної поведінки, яка втілюється в конкретних практичних діях і є об’єктом інтересу з боку зовнішніх осіб. Саме за допомогою ESG можна оцінити ступінь соціальної відповідальності, структурувати соціально відповідальні дії компанії. ESG трансформує якісні КСВ-зобов'язання у кількісні показники. Використовуючи нефінансову звітність українських агрокомпаній, автори зробили порівняльний аналіз їх діяльності з позиції сприяння сталому розвитку. Це дало можливість зробити висновок, що агрохолдинги включають соціальні, екологічні й управлінські аспекти в свою стратегію і політики. Така діяльність полегшує доступ до фінансування, особливо на міжнародних ринках. Автори акцентували, що визначальна роль у соціально відповідальній позиції кожної компанії належить найвищому менеджменту. Саме топ-менеджери повинні транслювати цінності і орієнтири, інтегрувати їх у стратегію компанії та об’єднувати навколо них працівників.

ФАКТОРИ ВПЛИВУ НА ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК ТРАНСФЕРНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ЛОГІСТИЧНИХ ЦЕНТРІВ АГРОХОЛДИНГІВ

Олег Борсук — 2025-12-29

Ідентифікація та класифікація факторів набуває особливої актуальності, оскільки дає змогу систематизувати вплив внутрішніх і зовнішніх детермінант, визначити найбільш значущі з них і окреслити напрями управлінського впливу. В умовах ринкової турбулентності аграрного сектору, обмеженості логістичних маршрутів і необхідності відновлення експортних ланцюгів після кризових періодів саме структурований аналіз факторів виступає основою для прогнозування результативності логістичних рішень і підвищення ефективності функціонування логістичних центрів агрохолдингів. У статті обгрунтовано, що ефективність формування і розвитку трансферного потенціалу логістичних центрів агрохолдингів є функцією взаємодії технологічних, економічних, організаційно-інституційних, кадрових, правових і екологічних чинників, які у 2021–2024 рр. проявили себе через конкретні кількісні зрушення у динаміці показників галузі. Доведено, що зростання інвестицій у логістичну інфраструктуру до 620 млн. дол. у 2024 р. та підвищення рівня цифровізації процесів до 57% підприємств суттєво посилили трансферний потенціал аграрної логістики. Аргументовано, що стабілізація морського вантажообігу на рівні 97,2 млн. т і збільшення перевезень через «шляхи солідарності» до 196 млн. т свідчать про ефективність інтеграції української транспортної системи до європейського ринку. Обґрунтовано, що сукупна дія позитивних факторів - модернізації інфраструктури, розвитку партнерств з європейськими операторами, зростання інституційної підтримки та цифрової трансформації - забезпечила структурну адаптацію логістичних центрів до кризових умов і створила основу для їхньої подальшої стійкості. Доведено, що системна класифікація ідентифікованих 36 факторів за змістом, характером, рівнем регульованості, джерелом виникнення та сферою прояву має практичне значення, оскільки дозволяє виділяти пріоритетні напрями управлінського впливу й підвищувати керованість процесів у межах аграрної логістики. Аргументовано, що саме поєднання інвестиційної динаміки, цифрової зрілості підприємств і просторової диверсифікації маршрутів формує синергійний ефект, який забезпечує підвищення конкурентоспроможності агрохолдингів і створює основу для інтеграції України до єдиного європейського транспортно-логістичного простору.